Сечовий міхур виконує функцію збору, зберігання і виштовхування сечі назовні. Він розташований в малому тазі, складається з верхівки, тіла, дна, шийки, яка плавно переходить в сечовипускальний канал. Сфінктер сечового міхура забезпечує контроль над утриманням урини і знаходиться на стику уретри і стінки міхура. При різних захворюваннях порушується процес накопичення чи виведення сечі, і в запущених випадках лікування може бути тільки хірургічним. Найбільш поширеними групами операцій є пластичні та реконструктивні.
Зміст
- 1 Що таке пластику сечового міхура?
- 2 Показання до втручання
- 3 Протипоказання
- 4 Підготовка до операції
- 5 Техніка виконання
- 5.1 Кишкова методика
- 5.2 Ортотопічна
- 5.3 Пластика шийки
- 6 Реабілітаційний період
- 7 Відгуки
Що таке пластику сечового міхура?
Під пластикою сечового міхура розуміють ряд операцій, що застосовуються для відновлення його резервуарної функції. Найчастіше вони призначаються при повному або частковому видаленні органу, в основному, при ракових захворюваннях. Для формування нової ділянки міхура використовують частину тонкого або товстого кишечника, забезпечуючи необхідну систему кровообігу. У реабілітаційний період і далі людині буде необхідно регулярне спостереження за частотою походів в туалет, адже після повного моделювання органу він відчуває позиву.
Показання до втручання
У новонароджених основним показанням до пластики є екстрофія – дуже важке захворювання вродженого характеру, при якому міхур розташовується зовні тіла. У нього немає передньої стінки, відповідний ділянку очеревини теж відсутня. Урина виливається через отвори сечоводів назовні, уретра відсутня або розщеплена (епіспадія уретри). При екстрофією пластичні операції виконуються вже на 5-ту добу життя новонародженого.
Крім того, операція необхідна при припиненні виконання органом своїх функцій і неможливості відновлення його роботи консервативним шляхом. Зазвичай таке трапляється при пухлинному процесі (раку сечового міхура), що вражає стінки, шийку, дно. Якщо пухлина має малі розміри, орган видаляють не повністю. В іншому випадку показано видалення сечового міхура без залишку.
Інші можливі показання до пластики:
- ракові захворювання простати з метастазами на сечовий міхур;
- деформація органу з-за важкого спайкового процесу;
- вроджені аномалії будови органу, крім екстрофією;
- великі камені в органі, що викликали його пошкодження;
- важкі травми міхура;
- нориці, абсцеси.
Протипоказання
Операція протипоказана при загальному тяжкому стані пацієнта, коли є загроза ускладнень під час наркозу. В такому випадку роблять більш легкі екстрені втручання з метою паліативної, після нормалізації здоров’я проводять пластику другим етапом. Також доведеться почекати з операцією при гострому пієлонефриті, гострому циститі до стабілізації стану. Протипоказані втручання при неоперабельному пухлинному процесі з поширеними метастазами.
Підготовка до операції
Обстеження потрібно для підбору препаратів, дозування внутрішньовенного наркозу, а також уточнення характеру захворювання сечового міхура.
Ось приблизний перелік досліджень, які проходить хворий:
- УЗД органів малого тазу і нирок (для чоловіків додатково – УЗД простати);
- цистоскопія з біопсією (якщо мова йде про пухлини);
- КТ з контрастуванням сечового міхура;
- внутрішньовенна урографія;
- сцинтиграфія;
- КТ або МРТ черевної порожнини.
Ці обстеження виконуються не кожному пацієнту в зазначеному обсязі – список підбирається індивідуально в залежності від типу проблеми.
Як і перед іншими операціями, пацієнт проходить стандартні дослідження:
- загальний аналіз крові, біохімія;
- загальний аналіз сечі;
- кров на гепатити, ВІЛ, сифіліс;
- коагулограма;
- ЕКГ;
- флюорографія.
У сумнівних випадках призначаються скринінг-тести на онкологічні захворювання. При підозрі на запалення додатково виконується бакпосів сечі. В якості підготовки слід за 2-3 дні до операції перейти на прийом легкої їжі, за 6 годин до пластики не їсти, не пити, безпосередньо перед нею відмовитися від куріння, зробити клізму.
Якщо належить паркан частини кишечника для створення полого органу, додатково виконується така підготовка:
- обмеження споживання клітковини;
- регулярна постановка клізм;
- прийом сорбентів і кишкових антисептиків.
Техніка виконання
Існує кілька видів операцій на сечовому міхурі. У будь-якому випадку їх метою є відновлення здатності до відведення сечі шляхом формування штучного органу. Конкретний метод підбирається за показаннями. Також враховуються вікові особливості, загальний стан здоров’я.
Кишкова методика
Сигмопластика – різновид пластики сечового міхура, яка передбачає використання частини товстого кишечника для відтворення віддаленого органу. Особливості будови сигмовидної кишки такі, що її можна застосовувати для формування сечового міхура.
Техніка операції наступна:
- введення загальної анестезії;
- розтин черевної порожнини;
- висічення частини кишки завдовжки близько 12 см;
- обробка кишечника, з’єднання його частин;
- пересадження сечоводів у кишковий трансплантат;
- пришивання органу, ушивання розрізів.
Техніка виконання кишкової пластики сечового міхура
Ортотопічна
Найпоширенішою операцією після тотальної або часткової цистектомії (видалення сечового міхура) є пластику з участю сегмента клубової кишки. Вони визнається золотим стандартом при раку та інших патологіях сечового міхура. В ході операції роблять сечовий резервуар з низьким тиском. Даний тип пластики отримав назву ортотопічній.
Хід операції такий:
- вводять ендотрахеальний наркоз;
- видаляють сечовий міхур і регіонарні лімфовузли через серединну лапаротомію, по можливості, зберігають нервово-судинні пучки і зв’язки уретри;
- роблять мобілізацію термінального відділу клубової кишки, попередньо відмежовують очеревину з-за ризику попадання кишкового вмісту;
- ставлять міжкишковий анастомоз між дистальним і проксимальним кінцями кишки;
- з кишки отримують прямокутник, особливим чином поєднують його краю і формують штучний сечовий міхур U-подібного виду;
- пришивають резервуар до сечоводах;
- переміщують уретру так, щоб вона сполучилася з резервуаром, органи фіксують швами, виводять стенти.
Пластика шийки
Зазвичай такий тип операції виконується при ураженні цієї частини сечового міхура, а також у складі комплексної хірургії при екстрофією органу. Сечовий міхур розкривають по серединній лінії, січуть клапоть в області шийки. З частини кишки або шляхом зменшення сечового міхура формують нову шийку і уретру (якщо це необхідно). При екстрофією виконують усунення дефекту очеревини, роблять зведення лонних кісток, що покращує утримання сфінктера і шийки.
Техніка виконання пластики шийки сечового міхура
Реабілітаційний період
У перші дні після операції пацієнтові не можна їсти звичайним шляхом, якщо в операції брав участь кишечник. Харчування в цей складний період тільки внутрішньовенне. Протягом 14 діб сеча збирається через отвір на передній черевній стінці, до якого підводиться зовнішній резервуар. Це потрібно для повноцінного загоєння нового органу та місць його з’єднання з уретрою, сечоводами. Через 3-5 діб починають робити промивання штучного сечового міхура за допомогою фізрозчину.
Через 2 тижні витягують катетери та дренажні трубки, знімають шви. Сечовипускання стає природним. Краще всього виробляти акт сечовипускання сидячи (навіть чоловікам). Людина повинна навчитися спорожняти міхур за допомогою тиску м’язів преса, тому йому доводиться тужитися і трохи натискати рукою на живіт. Позивів до спорожнення органу не виникає, за цим треба стежити, інакше всередині організму виникнуть запальні процеси. Як ускладнення при несвоєчасному відведенні сечі може виникнути розрив нового органу.
Частота випорожнення сечового міхура – через кожні 3-4 години, в тому числі вночі. Так доводиться жити в перші 3 місяці. Далі орган розтягнеться, і інтервали подовжуються до 4-6 годин. Вночі все одно потрібно вставати не менш 1 рази, до чого треба звикнути.
Важливі рекомендації щодо способу життя такі:
- частіше пити сечогінні засоби, настій брусниці – він виводить слиз, яку виділяє кишечник (в іншому випадку слиз може забити уретру);
- приймати багато води;
- протягом 2 місяців не водити машину, не піднімати тяжкості;
- не є смажені, гострі страви, які уповільнюють загоєння швів;
- починати займатися ЛФК через місяць після операції (гімнастика потрібна для зміцнення м’язів тазового дна).
Відгуки
За відгуками хворих, які перенесли операцію, в перший час часто виникають епізоди нетримання. Вони пов’язані зі слабкістю сфінктера сечового. Зазвичай використання ЛФК допомагає поліпшити ситуацію вже протягом 2-3 тижнів. Більшість пацієнтів скаржаться на появу пластівців слизу в сечі, на її каламутність, що спочатку лякає. Прийом великої кількості рідини допомагає промивати сечовий міхур і виводити слиз.
Фахівці попереджають про частій появі діареї і необхідності прийому препаратів, що зв’язують жовчні кислоти – з їх допомогою від проносу можна швидко позбутися. В цілому, доктора відзначають високу якість життя після пластики органу – важливо тільки стежити за регулярним випорожненням і спостерігатися в уролога за графіком.
