Діагностика        13 Березня 2018        1712         Коментарі Вимкнено до Кардіоміопатія: класифікація, види, прогнози та профілактика

Кардіоміопатія: класифікація, види, прогнози та профілактика

Часто в історії хвороби пацієнта-сердечника можна зустріти діагноз «кардіоміопатія» того або іншого виду. Патологія може розвиватися як за відомим медицині причин, так і мати невизначену (невыясненную досі) етіологію. Що означає термін «кардіоміопатія» і наскільки небезпечна хвороба в залежності від типу, детально розбираємо у статті нижче.

Зміст

  • Що таке кардіоміопатія?
  • Класифікація за типом змін, що відбуваються з серцем
    • Дилатаційна
    • Гіпертрофічна
    • Рестриктивна
    • Кардіоміопатія такоцубо
  • Диференціація захворювання з причин, які викликали дистрофію серця
    • Ідіопатична (первинна)
    • Токсична
    • Алкогольна
    • Метаболічна
    • Дисметаболічна
    • Дисгормональна
    • Ішемічна
    • Гіпертонічна
    • Перипартальная
    • Кардіоміопатія змішаного генезу
  • Симптоми
  • Можливості лікування
  • Медикаментозне лікування
    • Хірургія
    • Народні методи
  • Ймовірність смерті, прогноз життя
  • Кардіоміопатія в дитячому віці
  • Спорт, армія і кардіоміопатія
  • Профілактика

Що таке кардіоміопатія?

Під кардіоміопатією кардіологи мають на увазі групу патологічних серцевих станів, пов’язаних з порушенням роботи міокарда (основної робочої м’язи серця, яка відповідає за скоротливу здатність головного органу). Раніше в групу хвороб під назвою «кардіоміопатія» заносили всі патології, пов’язані лише з порушенням функції міокарда. Пізніше в цю підгрупу стали включати і всі серцеві патології, пов’язані з порушенням роботи мітрального/атріовентрикулярного клапанів і коронарних артерій, або наявність ДХЛЖ (додаткової хорди лівого шлуночка). Саме тому за МКХ міокардіопатія з усіма її можливими підвидами має код I42–I43.

Важливо: рівень захворюваності серцевими патологіями даного виду досить високий і становить 2-5 % від загальної кількості населення планети.

Класифікація за типом змін, що відбуваються з серцем

Серцеві хвороби, пов’язані з порушенням роботи міокарда, прийнято класифікувати за видами залежно від зони ураження (глибини і площі) міокарда. Нижче наведені основні види кардіоміопатій.

Дилатаційна

Найнебезпечніша для людини кардіоміопатія. Характерна тим, що в ході хвороби уражається міокард міжшлуночкової перегородки і самих камер серця. В результаті шлуночки (камери) або один з них схильний до сильної дилатації (розтягування). Як правило, потерпілий шлуночок сильно збільшується (розтягується) в обсязі, що призводить до серйозних порушень роботи серця. А саме — камера більше не може стримувати нормальний серцевий тиск. Струм крові по організму серйозно порушується. Тобто при надходженні крові в розтягнуту камеру об’єм рідини помітно збільшується. Адже вона намагається заповнити собою всю порожнину серця. У свою чергу, розтягнуті і розслаблені стінки шлуночка не здатні скорочуватися з потрібною силою, щоб виштовхнути кров назовні. В результаті не весь обсяг крові покидає камеру. Відбуваються своєрідні застійні явища в шлуночку. На тлі цього починають страждати і клапани серця. Між ними формується великий зазор, і робота клапанної системи сильно порушується.

Виникає дилатаційна кардіоміопатія з таких причин:

  • серйозне порушення електролітного балансу;
  • зниження концентрації кардіоміоцитів (клітин міокарда);
  • збої в роботі нервової регуляції на фоні нейром’язових патологій;
  • зниження концентрації миофибриллов (складових частинок кардіоміоцитів).

Гіпертрофічна

При такому вигляді порушення роботи серця страждає в основному стінка одного з шлуночків. В зоні міокарда вона надмірно ущільнюється (стає товщі), що значно порушує роботу серцевої камери. У більшості випадків гіпертрофічна кардіоміопатія розвивається на тлі генетичних збоїв. Найпоширенішим видом такої патології є гіпертрофічний субаортальний стеноз. При таких порушеннях страждає виключно міжшлуночкова перегородка. Занадто уплотнившись, вона створює несприятливі умови для викиду крові з лівої серцевої камери. А допомагає їй у цьому порушена робота клапанів.

Рестриктивна

Це найбільш рідкісна форма з усіх що зустрічаються кардіоміопатій. При рестриктивної патології сильно порушується скоротлива здатність міокарда. Його структура стає слабкою (ригідної). Стінки серцевих камер не здатні скорочуватися і розтягуватися. В результаті наповнення лівого шлуночка сильно страждає. При рестриктивної кардіоміопатії не спостерігається значних змін у товщі стінок шлуночків, чого не скажеш про передсердях. Рестриктивна кардіоміопатія може бути як первинну (ідіопатичну), так і вторинної. Якщо патологія є вторинною, то частіше розвивається на тлі таких захворювань:

  • амілоїдоз;
  • саркоїдоз;
  • гемохроматоз або хвороба Фабрі.

Важливо: рестриктивна кардіопатія у дітей частіше розвивається на тлі порушеного обміну глікогену в організмі.

Кардіоміопатія такоцубо

Або просто «синдром розбитого серця». Вважається однією з найбільш безпечних серцевих патологій, при якій страждає верхівка шлуночка. В результаті стрес-індукування відбувається її розширення за типом зовнішнього вигляду пастки для восьминога (утворюється розширений вузол, який добре видно на УЗД). Звідси і японська назва «тако цубо». Формується кардіоміопатія такоцубо на тлі сильного емоційного стресу. Патологія повністю нейтралізується протягом 1,5–2 місяців ефективного лікування.

Диференціація захворювання з причин, які викликали дистрофію серця

В залежності від причин, що спровокували серцеву патологію, всі види кардіоміопатій диференціюють на первинні і вторинні. Первинні — це ті, які розвиваються самостійно на тлі генетичних збоїв або при внутрішньоутробному розвитку. Вторинні — патології, які є наслідком перенесених хвороб або іншого стороннього впливу на організм. Диференціальна діагностика при визначенні типу серцевої патології дуже важлива.

Ідіопатична (первинна)

Первинна серцева патологія, пов’язана з порушенням роботи міокарда, також називається неуточненої, оскільки природа її виникнення так і невідома. Медики відносять до причин виникнення ідіопатичною патології генетику, вроджені аномалії і дуже рідко вірусну етіологію. Тобто даний вид кардіоміопатії розвивається сам по собі без явних передумов. До ідіопатичним вад можна віднести аритмогенную міопатію. Аритмогенная патологія у більшості випадків стосується лише правою серцевої камери. Тут у правому шлуночку формуються зони з критично низьким тиском. На їх місці з часом утворюються фіброзно-жирові прошарки.

Це цікаво: у більшості випадків аритмогенная патологія є спадковою і успадковується разом з кучерявим волоссям і кератодермией підошов і долонь, оскільки ці гени розташовані поруч. Частіше хворіють жінки.

Важливо: всі інші види порушень у роботі міокарда є вторинними. Вони розвиваються в результаті мікробіологічного, хімічного або фізичного впливу на серце. Список вторинних кардіоміопатій наведено нижче.

Токсична

Функціональні розлади міокарда формуються на тлі тривалого впливу на організм різноманітних токсинів. Це може бути робота в складних хімічних умовах (пари ртуті, солі важких металів тощо) або проживання в екологічно несприятливих районах.

Алкогольна

Розвивається під впливом систематичних узливань. Як відомо, етанол сильно порушує обмінні процеси в організмі плюс вимиває всі електроліти. Їх нестача і провокує серйозні порушення в роботі серця. У більшості випадків алкоголіки вмирають від цирозу печінки, або від алкогольної кардіоміопатії (частіше).

Метаболічна

Даний вид серцевої патології виникає на тлі серйозно порушених обмінних процесів. При такому стані в серці порушується провідність електроімпульсів. Як результат страждає міокард.

Дисметаболічна

Подібний тип вторинної патології більш притаманний молодим і витривалим спортсменам. Виникає дисметаболічна міопатія як результат постійного і тривалого перевантаження серцевого м’яза. Після такого навантаження у людини серйозно порушується гемостаз, що призводить до формування ендотоксикозу.

Дисгормональна

Як правило, така міопатія формується на фоні недостатньої роботи гормональної та ендокринної систем. Зокрема, цей процес не можна віднести до запальним. Однак міокард серйозно страждає, якщо у пацієнта виявляють тиреотоксикоз (підвищення рівня тиреотропного гормону), цукровий діабет (діабетична кардіопатія) та інші хвороби, що ведуть до порушення обміну речовин і збоїв у виробленні гормонів.

Ішемічна

Цей вид серцевої патології формується на тлі ішемічної хвороби серця, тобто недостатнього харчування відділів серця за стенозу артерій або їх тромбування. Через ІХС (ішемічної хвороби серця) у пацієнта може статися навіть інфаркт міокарда.

Гіпертонічна

Гіпертонічна (гіпертензивна) кардіоміопатія найрідкісніша з усіх наведених вторинних патологій. Найчастіше діагностується у чоловіків на тлі постійної гіпертонії. Є досить серйозною загрозою для життя пацієнта. При такій патології міокард стає нееластичним, що призводить до зниження скоротливої здатності стінок шлуночків. У результаті пацієнт недоотримує з кров’ю кисень та інші поживні речовини.

Перипартальная

Таку патологію скорочено називають ПКМП (перипартальная кардіоміопатія). В основному формується у цілком здорових жінок в останній місяць виношування немовляти або протягом 5 місяців після успішно пройшли пологів. При такій кардіоміопатії найчастіше пацієнтки вмирають. Для патології характерні серйозні порушення в роботі лівої серцевої камери. Тобто відбувається її повна дисфункція. Хвороба вважається дуже рідкісною (1 випадок на 3000 породіль). Причина розвитку досі залишається неуточненої.

Кардіоміопатія змішаного генезу

Тут при формуванні патології важливу роль можуть зіграти кілька провокуючих факторів. Тому при постановці діагнозу кардіологи часто вважають за краще використовувати термін «кардіоміопатія змішаного генезу».

Симптоми

Для всіх без винятку видів серцевої міопатії характерна клінічна картина, яка вимальовується на тлі серцевої недостатності. Завдяки цьому і відбувається первинне діагностування. Пацієнти з серйозними порушеннями в роботі міокарда відзначають у себе такі ознаки і симптоми кардіоміопатії:

  • часта задишка, що виникає не тільки при підвищених навантаженнях, але і в стані спокою;
  • постійна втомлюваність навіть при мінімальних навантаженнях;
  • слабкість і відчуття запаморочення;
  • болючість в зоні локації серця;
  • порушення сну;
  • нічний кашель без мокротиння.

Важливо: якщо пацієнт виявляє у себе один або кілька наведених ознак патології, потрібно якомога швидше звернутися до кардіолога для постановки точного діагнозу. Своєчасна корекція дозволить пацієнту значно поліпшити якість життя.

Можливості лікування

У більшості випадків кардіоміопатія не піддається повному лікуванню. Тобто вилікувати її повністю медикаментами неможливо. Проте залежно від тяжкості стану пацієнта можна індукувати (змінювати) його стан медикаментозним або хірургічним шляхом.

Медикаментозне лікування

В основному при порушеннях роботи міокарда кардіологи вважають за краще призначати пацієнтам препарати таких груп:

  • Кардиопротекторы. Дозволяють наситити організм мікроелементами, сприяють зростанню кардіоміоцитів. Це може бути «Кардонат» і ін
  • Бета-адреноблокатори. Сприяють більш економній роботі серця на тлі нестачі кисню. Призначають «Анаприлін», «Індерал», «Обзидан» та ін.
  • Антрациклиновые антибіотики. Призначають у випадку пухлинного ураження серця.
  • Діуретики. Призначають у разі, якщо у пацієнта відмічена підвищена набряклість. Рідина, як відомо, сильно навантажує серце.

Важливо: на тлі медикаментозної терапії пацієнту показана дієта з виключенням солі, смаженого, копченого і жирного. Також показано зниження фізичних навантажень.

Хірургія

Радикальним, але дуже ефективним методом боротьби з кардіоміопатією (особливо дилатаційної) є хірургічне втручання. Пацієнту в залежності від ступеня ураження серцевих відділів показана або пересадка штучних клапанів, або аннулопластика (ушивання клапанного кільця), або пересадка серця.

Важливо: оперативне втручання з пересадки клапана або ушивання клапанного кільця може мати ряд ризиків в тому випадку, якщо пацієнт потрапляє на операційний стіл з хворобою у вже запущеному стані. Однак за умови міцного організму і нормально збереженою скорочувальної здатності серця операція може повернути людину до майже повноцінної життя. Тобто пацієнт виходить з стану інвалідності і здатний навіть посильно навантажувати себе фізично за умови виконання всіх рекомендацій лікаря. Якщо ж серце вже не здатна самостійно скорочуватися, хворому показана тільки пересадка органа.

Народні методи

На жаль, народні засоби і методи не здатні повністю відновити міокард. Подібні дії лише зможуть підтримати роботу органу. Використовують такі способи і засоби:

  • Калина звичайна. Столову ложку свіжих або сушених ягід заливають склянкою окропу і настоюють до охолодження. Приймають по половинці склянки перед їжею, додавши в настій 0,5 столової ложки меду. П’ють такий засіб двічі в день.
  • Пустирник. Використовують 30 г сухої рослини і 500 мл окропу. Настоюють годину. Цідять і приймають по 70 мл три рази на день.
  • Пустирник (спиртова настоянка). 2 столові ложки сухої рослини заливають 0,5 л спирту (70 %) і прибирають в темне і тепле місце на 7 днів. Готовий засіб цідять і потім п’ють по 20 крапель тричі в день, змішавши з невеликою кількістю води.
  • М’ята перцева. Відмінно допомагає при аритмії і тахікардії. Чайну ложку подрібненої трави заливають окропом (0,2 літра) і настоюють. Цідять через сито. П’ють вранці до сніданку. Курс — довгостроково.
  • Глід. Ягоди запарюють у термосі як чай і п’ють замість звичних гарячих напоїв. Можна додавати мед або цукор.

Ймовірність смерті, прогноз життя

Найбільш несприятливими в плані прогнозу є дилатаційна і рестриктивна кардіоміопатії. Тут відсоток виживання дуже малий. В цілому пацієнти з таким діагнозом живуть не більше 5 років (у 30 % випадків), оскільки серцева недостатність постійно прогресує. А це може спровокувати утворення тромбу, раптову смерть та ін Іноді, за умови грамотного лікування, пацієнт може прожити 10 років. Всі інші види кардіоміопатії мають трохи більш сприятливий прогноз при умові усунення основної причини патології і постійної підтримуючої медикаментозної терапії. При субаортальному стенозі і при гіпертрофічній кардіоміопатії навіть на тлі проведеної пересадки серця помирає кожен шостий пацієнт.

Важливо: жінки, у яких діагностовано кардіоміопатія, повинні утримуватися від вагітності і тим більше природних пологів, оскільки часті випадки смертності породіль. В крайньому випадку, дозвіл вагітності за показаннями проводять методом кесаревого розтину.

Кардіоміопатія в дитячому віці

Якщо у дитини діагностовано дилатаційна міопатія, то в більшості випадків прогноз несприятливий. Протягом п’яти років після постановки діагнозу виживають лише 50 % хворих. Якщо ж дитині поставлений діагноз гіпертрофічна або рестриктивна міопатія, у цьому випадку прогноз позитивний. Смертність становить лише 2-5 %. Причому малюки помирають від серцевої недостатності, а діти старшого підліткового віку від різкої аритмії (порушення серцебиття), яка є наслідком патології серця.

Якщо у дитини діагностовано тонзіллогенний міокардит (наслідок перенесеного ревматизму), прогноз відносно сприятливий на тлі постійної медикаментозної корекції.

Спорт, армія і кардіоміопатія

У більшості випадків пацієнтові з діагнозом «кардіоміопатія» протипоказані строкова служба і професійні заняття спортом. Допускаються лише помірні планомірні фізичні навантаження у вигляді пішої ходьби, легкого бігу підтюпцем, ходіння на лижах або плавання.

Профілактика

Якщо мова йде про профілактики спадкової патології, то, на жаль, генетику не перемогти. Рано чи пізно серцева недостатність проявить себе. Тут можна лише контролювати стан серця, знаючи, що в анамнезі сім’ї є серцеві захворювання.

Запобігти вроджену патологію можна, якщо майбутня мама підготуватися до вагітності. А саме: все пройде обстеження на предмет виявлення інфекційних хвороб, відмовиться від куріння і алкоголю, буде вести здоровий спосіб життя до вагітності і під час неї.

Що ж стосується вторинних патологій, то тут важливо тримати під контролем всі хронічні хвороби і виключати всі провокуючі міопатію фактори (важкі умови праці, стреси тощо).

Варто усвідомлювати, що серце не любить жартів. Тому так важливо ставитися до нього з усією серйозністю. Своєчасна діагностика і грамотна терапія дають шанс на повноцінне життя у колі близьких і улюблених людей.