Діагностика        13 Березня 2018        1132         Коментарі Вимкнено до Аномалія Ебштейна: пренатальна діагностика та лікування вродженого пороку

Аномалія Ебштейна: пренатальна діагностика та лікування вродженого пороку

Вроджена вада серця (ВВС), анатомічною особливістю якого є переміщення трикуспідального клапана з звичайного місця, може стати причиною виражених порушень серцевої гемодинаміки. Аномалія Ебштейна – це аномальне розташування тристулкового клапана, який зміщується у бік верхівки правого передсердя.

Погіршує перебіг захворювання клапанна дисплазія і одночасна наявність інших варіантів ВПС. Оптимальним варіантом терапії є хірургічне втручання.

Зміст

  • Причинні фактори виникнення аномалії
  • Особливості вродженої аномалії
  • Гемодинаміка при ВПС
  • Симптоми клапанної аномалії
  • Методи діагностики
  • Тактика терапії
  • Небезпечні ускладнення

Причинні фактори виникнення аномалії

Вроджений генез пороку вказує на розвиток внутрішньоутробної патології у плода, викликаної внутрішніми або зовнішніми чинниками. Конкретні причини невідомі, але можливе негативне дію на формування ембріона можуть надати:

  • генетичні порушення (частіше при поєднаних ВПС);
  • вірусні інфекції у вагітної жінки;
  • прийом деяких лікарських засобів в 1 триместр вагітності (протипухлинні препарати, сильні антибіотики, снодійні засоби).

Неможливість запобігти розвитку внутрішньоутробної патології обумовлює величезну важливість пренатальної діагностики: при своєчасному виявленні вродженого пороку можна задовго до пологів виявити несумісні з життям серцеві аномалії.

Зміщення трикуспідального клапана

Особливості вродженої аномалії

Важливий негативний фактор при виявленні аномалії Ебштейна – зміна розташування стулок клапана, які зміщуються у бік верхівки правого передсердя. Крім цього, можливі наступні анатомічні особливості:

  • деформація, дисплазія і витончення клапанних стулок;
  • вкорочення сухожильних хорд;
  • часткова гіпоплазія серцевого м’яза;
  • приріст стулок до эндокарду;
  • парусоподобное збільшення стулки;
  • розширення клапанного кільця;
  • часте наявність дефектів міжпередсердної і межжелудочкового повідомлення.

Результатом клапанної аномалії є поділ правого шлуночка на 2 відділи:

  • верхній (загальна порожнину з правим передсердям);
  • нижній (зменшений варіант правого шлуночка).

У верхньому відділі виникає нерівнозначна патологія кардіальної стінки – передсердя гіпертрофується, а частина шлуночка стоншується з високим ризиком формування аневризми серця. У нижньому відділі відбуваються патологічні порушення, що ведуть до гіпертрофії кардіальних клітин і склерозу стінки шлуночка.

Додатково при обстеженні можливе виявлення таких вроджених захворювань:

  • стеноз легеневої артерії;
  • ДМЖП;
  • відкритий аортальний протока;
  • стеноз мітрального клапана;
  • мітральна недостатність;
  • наявність 2 стулок у трикуспідального клапані;
  • атрезія аорти.

Крім анатомічних порушень, обов’язковою є оцінка функціональних порушень.

Гемодинаміка при ВПС

Незначне зміщення клапана між правими камерами серця ніяк не змінює кровотік. Виражена серцева аномалія стає причиною наступних гемодинамічних порушень:

  • зменшення легеневого кровообігу (значно менший обсяг правих камер не може забезпечити оптимальне надходження крові в легені);
  • зворотний заброс в передсердя сприяє локальної гіпертрофії серцевого м’яза;
  • проблеми тристулкового клапана порушують внутрішньосерцевої кровообіг;
  • скидання венозної крові в ліві кардіальні камери (бідна киснем кров нездатна забезпечити органи і тканини).

В гіршому випадку збільшений об’єм порожнини правого передсердя може досягати 2000 мл

Симптоми клапанної аномалії

Сильне переміщення стулок клапана виявляється у новонародженого малюка в пологовому будинку чи в перші місяці лікарем-педіатром.

При невеликій зміні місцезнаходження клапанних стулок симптоми тривалий час непомітні, але по мірі погіршення гемодинаміки прояви хвороби обов’язково будуть.

Аномалія Ебштейна у дорослих проявляється наступними скаргами:

  • кардіальні болю;
  • неможливість переносити звичайні фізичні навантаження;
  • задишка під час роботи і в спокої;
  • напади тахікардії з короткочасною втратою свідомості.

Із зовнішніх ознак виявляється акроціаноз. Виявлення будь-яких ознак кардіальної патології вимагає проведення комплексного обстеження для постановки точного діагнозу.

Методи діагностики

На етапі пренатальної діагностики кожній жінці тричі під час вагітності проводиться 3D УЗД в поєднанні з допплерометрией, при яких обов’язково оцінюється стан внутрішніх органів плоду. Лікар УЗД зможе детально побачити серце малюка в терміні 18-22 тижні (другий скринінговий термін). Пренатальными эхографическими критеріями аномалії Ебштейна є:

  • кардіомегалія за рахунок збільшення правих камер серця плода;
  • трикуспидальная регургітація;
  • переміщення стулок клапана більш ніж на 4 мм від норми;
  • потовщення стулок з підвищенням ехогенності;
  • наявність водянки в порожнинах тіла (грудної, черевної, кардіальної).

Велике значення для внутрішньоутробної діагностики вади має виявлення супутніх проявів – багатоводдя, затримка розвитку, інші види вроджених аномалій.

Важка поєднана форма аномалії серця – це важливий критерій для вирішення питання про переривання вагітності: тільки 5% дітей з пороком Ебштейна зможуть дожити до 50 років, а половина малюків помирає в перший рік після народження.

У дитини і дорослої людини основою діагностики є наступні методи дослідження:

  • ЕКГ;
  • ехокардіографія (дуплексне сканування);
  • оглядовий рентгенівський знімок грудей;
  • ангіокардіографія.

Своєчасна діагностика і лікування допомагає запобігти небезпечні ускладнення, пов’язані з розвитком застійної серцево-судинною недостатністю.

Тактика терапії

Єдиний варіант порятунку дитини від небезпечних ускладнень при вираженому переміщенні тристулкового клапана — оперативне втручання. Показаннями для хірургічного втручання є:

  • прогресуюча кардіомегалія;
  • поява порушеного ритму серця;
  • симптоми застійної серцевої недостатності.

Прогностично найбільш оптимальний вік для проведення операції у дитини – 15 років, але при наявності показань або погіршення стану здоров’я хірургічне втручання виконується в будь-якому віці.

Вибір методики оперативного лікування визначається індивідуально. В залежності від віку, ступеня тяжкості та стану трикуспідального клапана використовують 2 види операції:

  • реконструктивна пластика клапанного апарату;
  • заміна клапана на штучний протез.

При наявності супутньої патології лікар-кардіохірург додатково виконає коригуючі операції (закриття міжпередсердної повідомлення, радіочастотна абляція зайвих провідних шляхів, усунення інших ВПС, резекція збільшеної частини правого передсердя).

Медикаментозне лікування проводиться з метою підтримки насосної функції серця, запобігання кардіальної недостатності і важких ускладнень після операції. Зазвичай застосовуються наступні лікарські засоби:

  • антиаритмічні препарати;
  • серцеві глікозиди;
  • сечогінні засоби;
  • гіпотензивні та симптоматичні ліки.

Спостереження у кардіохірурга триває протягом року після операції, потім протягом усього життя необхідно регулярно відвідувати кардіолога. Основна мета спостереження – своєчасне виявлення пізніх ускладнень.

Небезпечні ускладнення

При відсутності хірургічного лікування можливі такі наслідки:

  • швидко прогресуюча застійна серцева недостатність;
  • аневризма правих камер серця з високим ризиком розриву;
  • тромбоемболії великих судин;
  • тяжкі порушення ритму, нечутливі до лікарської терапії;
  • септичний ендокардит.

Прогноз для життя повністю залежить від своєчасності діагностики та лікування. Виявлений пренатально ізольований вроджений порок з хорошим прогнозом для життя зовсім не є обов’язковим показанням до переривання вагітності: хірургічна операція, зроблена в оптимальний час при мінімальних ознаках кардіальної недостатності, є гарантією довгого і щасливого життя дитини.

Для 90% прооперованих хворих прогноз для одужання сприятливий – людина може жити повноцінно, але при обов’язковому спостереження у кардіолога і обмеження виражених фізичних навантажень.

Наявність важких і небезпечних ускладнень різко знижує ефективність медикаментозної та хірургічної терапії хвороби.